Чим небезпечний лісовий кліщ

Чим небезпечний лісовий кліщ
23 Травня 2013

За останні роки на терито­рії нашого району поча­ли виявляти випадки нового для нашої держави захворю­вання – хвороби Лайма. Перші повідомлення про цю неду­гу з’явилися у 1975 році під час спалаху у м. Лайма (штат Коннектикут, США). Пізніше з’ясувалося, що хвороба широ­ко поширена не тільки в США, але й у Європі, Австралії, Африці, Китаї, Японії.

Хвороба Лайма – захворю­вання з природною вираженою вогнищевістю. Носіями збуд­ника є багато видів ссавців та птахів. Сховищем та перенос­ником є кліщі, які живуть у змішаних лісах. Людина зара­жається при укусі кліща в се­зон їх найбільшої активнос­ті – у квітні-травні та вересні-жовтні. Найчастіше кліщі при­кріплюються до одягу люди­ни в лісі, нападають всі форми розвитку: личинки, німфи і до­рослі особи. Кліщі присмокту­ються не тільки в умовах від­критої природи, вони зали­шаються на одязі, а також ре­чах, винесених з лісу. Вони мо­жуть перейти на людину і че­рез декілька днів після її вихо­ду з вогнища. Крім того, клі­щів можна занести в житло з букетом квітів, віниками, сві­жим сіном, дровами, собака­ми та іншими тваринами. З моменту наповзання кліща на одяг людини до початку кро­восмоктання минає декілька годин, при цьому прикріплен­ня та присмоктування до тіла в більшості випадків залиша­ються непоміченими. Відчуття людиною свербежу на місці покусу з’являється лише через 6 – 12 годин, а процес насичен­ня кров’ю кліщів може тривати від декількох днів до двох тиж­нів. Після відпадання кліща на місці присмоктування можна спостерігати первинні явища у вигляді запального, болючо­го при пальпації ущільнення, яке зберігається 2 – 3 тижні. В багатьох випадках довкола первинного запалення виникає кільцеве або суцільне почер­воніння. Неблагополучними, за результатами досліджень іксодових кліщів, є ліси сіл П’ядиків, Шепарівців, Ворони, Годи-Добровідки, Княждвора, Нижнього Вербіжа, Лісного Хлібичина та смт. Отинії. Інших шляхів передачі за­хворювання не встановлено. Ризик інфікування залежить від кількості інфікованих клі­щів в даному регіоні і часто­ти контакту з ними людей. Людина – тупиковий етап для хвороби, тому вона не є дже­релом зараження для оточую­чих. Сприйнятливість люди­ни до збудника доволі висока і не залежить від статі та віку. Наслідок інфікування в кожно­му конкретному випадку ви­значається біологічними влас­тивостями збудника та зале­жить від опірності організму. Перенесене захворювання не дає прижиттєвого імунітету, спостерігаються випадки по­вторного інфікування через 4 – 7 років.

Хворобу Лайма внаслідок ба­гатьох клінічних проявів нази­вають «великим імітатором». Для захворювання характер­на стадійність. Основним ти­повим проявом у першій ста­дії є поява на шкірі в місцях укусу кліща почервоніння, яке поступово зростає у роз­мірах з просвітленням у цен­трі та має яскраво-червону не­рівну оболонку на кінцях, яка з’являється у середньому че­рез 7 днів. Як правило, кожне пораження супроводжують за­гальнотоксичні ознаки: сильна втома, лихоманка, нежить, го­ловний біль, болі в суглобах. Однак, найбільш небезпечні віддалені прояви захворюван­ня, пов’язані з відсутністю лі­кування. Через декілька тиж­нів або місяців розвивається друга стадія, коли поражаєть­ся нервова та серцево-судинна системи. Проявляється це у ви­гляді радикулітів, невритів, па­резів, порушень сну і концен­трації уваги, розладу пам’яті. Третя стадія настає через 6 тиж­нів і пізніше, характеризується ураженням опорно-рухового апарату, у виді мігруючих полі­артритів та м’язового болю різ­ної вираженості. Несвоєчасна діагностика та пізнє звернен­ня призводить до довготрива­лої непрацездатності, інвалід­ності, а подекуди – і до смер­тельних випадків.

За офіційними даними, в Україні протягом п’яти остан­ніх років виявлено 1035 випад­ків хвороби, у тому числі і 10 у нашому районі. Невелика кіль­кість випадків не відображає реальної епідситуації, а є ли­ше показником низького рів­ня інформованості серед жи­телів. Нині серед населен­ня проводиться відбір та до­слідження крові як на збудни­ки хвороби Лайма, так і на ін­ші природно-осередкові інфек­ції (Ку-лихоманка, туляремія). Варто додати, що в одній попу­ляції кліщів збудник може збе­рігатися понад 4 роки.

Отже, індивідуальна профі­лактика включає в себе дотри­мання певних правил поведін­ки в лісовій місцевості, вико­ристання захисного одягу і за­собів, які відлякують членис­тоногих, самоогляд одягу і від­критих частин тіла під час пе­ребування на природі що дві години, слушне екіпірування (сорочка з щільно прилягаю­чими манжетами, заправлена у штани, штани у шкарпетки, ту­го пов’язана косинка).

Враховуючи усе вищеска­зане, прохання до громадян обов’язково звертатись до лі­каря з приводу кожного уку­су кліщем. Бережіть своє здоров’я!

Джерело:  Олексій Косько, лікар-епідеміолог